Терміновий збір на пікап. 156ОМБр 2бат

За даними позову, Гедвіг і Фредерік Штерн купили картину у 1935 році, але вже наступного року були змушені втекти з Мюнхена до Каліфорнії, рятуючись від переслідувань. «Збирання оливок» вони залишили в Німеччині, а 1938 року картину продали від їхнього імені — виручені кошти конфіскували нацисти.

Після війни робота опинилася у США, де її придбав мільйонер Вінсент Астор. Після його смерті картина перейшла до його дружини, філантропки Брук Астор, яка у 1955 році продала «Збирання оливок» через сумнозвісну галерею Knoedler Метрополітен-музею за $125 000 — значну суму на той час. Картина залишалася у колекції музею понад п’ятнадцять років, допоки у 1972 році інституція не вирішила її продати, вважаючи менш важливою для своєї збірки. Твір придбав грецький судновласник і колекціонер Василіс Гуландріс, у приватній колекції якого він перебуває й нині.

Спадкоємці Штернів звинувачують музей у «недбалій науковій роботі», адже угоду 1956 року курував Теодор Руссо — колишній офіцер спецпідрозділу «Monuments Men», який займався пошуком викрадених нацистами мистецьких творів. На думку позивачів, саме він мав би запідозрити сумнівне походження роботи.

Метрополітен-музей наполягає, що на момент придбання та продажу не мав жодних доказів причетності нацистів до історії картини. У заяві, яку музей повторив і зараз, зазначено: інформація про власність Штернів стала відомою лише через десятиліття після того, як робота залишила колекцію інституції.

Нині «Збирання оливок» експонується в музеї в Афінах, який керується фондом Гуландрісів. Проте в офіційній інформації про походження твору імені Штернів немає. Позов вимагає не лише повернення полотна, а й компенсації за прибутки, які музей отримав від його володіння та продажу.

Build your own dreams

Or someone else will hire you to build theirs. Here is how you can take action – starting today.